Іде людина –
Наче звична –
Працює, ходить, їсть і п’є
Одним словом –живе.
Та то лише ж із зовні…
А в середині –
Палає!
Думки та ідеї
Дуже складні є у неї
Як четвертий вимір намагається наука пізнати
Так хоче з життям зрозуміться,
Тайну його подолати…
Знайти своє місце
Куди поміститься серце.
Зробити це легко –
Продати серденько…
Тим, хто начебто вміє ними робити.
Що для них є Чужеє серце, душа і доля?
На то вже їхня є воля…
Не ваша! Продали серденько, не чекайте гарної долі!
Працюй, як скотина!
Відпочивай як тварина!
Хоча хто його знає у кого кращая днина…
Інша є доля – боротись.
З життям
І всім його пилом.
Тяжка ця війна –
І не має кінця.
Хоча кінець тут один.
Або й не один…
То як у кого.
Кінець у початку
й початок кінця

BY Wiesel