Цікава думка людей) неодноразово мала дискусію на цю тему і все-таки притримуюсь думки, що найбільше впливають гени, а все решта – другорядне.
Lost your password? Please enter your email address. You will receive a link and will create a new password via email.
Please briefly explain why you feel this question should be reported.
Please briefly explain why you feel this answer should be reported.
Please briefly explain why you feel this user should be reported.
О, це дуже цікаве питання! І саме по собі і тому, що воно неодмінно наштовхує на глибші міркування. Я вже доволі довго і часто над цим замислююся, і поки не маю однозначної відповіді. Але схиляюся до того що людину, як особистість, формують вроджені задатки та природні схильності. І я навіть не впевнений що це можна назвати генетикою бо під генетикою зазвичай мають на думці особливості найближчих родичів — батьків, дідусів/бабусь, прабатьків. Я добре знаю випадки коли ця найближча генетика була, кажучи м’яко, негативна, зі схильностями до різних зловживань, слабким здоров’ям, низьким соціальним становищем, а в дитині, здавалося б всупереч логіці, звідкись з’являлося бажання йти обірвати такі «традиції» і в результаті її життя повністю відрізняється від життя її найближчих предків. Звідки це могло взятися? Можливо ми просто замало знаємо про генетику і можна сказати що в таких прикладах просто відбуваютться якісь зміни в ДНК, які ми, керуючись нашими теперішніми знаннями, поки не можемо передбачити. Якщо і так то це все ж не дає задовільної відповіді, адже теоретично, розкручуючи цей ланцюжок ми можемо дойти до якихось ультрадавніх предків людини і дослідження їх ДНК і того як це повпливало на нас і тд. А можливо такі ситуації це швидше винятки. Та з мого досвіду це загалом поширене явище.
Стосовно виховання, думаю це дуже значний фактор і його не можна недооцінювати. Як мінімум, якщо не забезпечити людині якогось базового розвитку, вона не стане особистістю взагалі. Та й загалом, статистично видно що краще виховані, розвинені (та в результаті освічені) люди стають кращими членами суспільства. Проте знову ж таки, це точно не можна назвати домінуючим бо є маса випадків коли життя людини і її характер суперечить тому як її виховували.
Оточення — я думаю це найменш значущий фактор. Мені здається людина насправді схильна змінити оточення, якщо воно їй не комфортне, аніж піддаватися на вплив.
Тож підсумовуючи, я думаю, якщо відповідати на це питання суто прагматично-науково то усі ці фактори впливають на людину в певній пропорції. Можливо для кожного ця пропорція своя.
Та моя особиста гіпотеза стосовно цього всього, наразі, така: в кожній людині є дещо унікальне. Якась трансцендентально-ірраціональна частинка. Словами філософії це — кваліа. Я особисто вважаю що це можна називати душею — внутрішнім світом людини. І в залежності від особливостей душі, в кожній людині закладена певна реакція на певні події-подразники які стаються з нею в зовнішньому світі, певна схильність. Наприклад, хтось може плакати від класичної музики, а комусь вона нудна. Хтось любить французькі романи 18-го століття, а хтось Макса Кідрука. В когось викликає захоплення математична формула, а в когось зустрічати світанок в наметі, в горах. Оцей набір схильностей я називаю конфігурацією душі. Це можна коротко описати так — насправді, людина відчуває, сприймає та розуміє те, що в ній уже є.
Проте тоді, неодмінно, постає запитання — якщо так то виходить що людина і те якою вона є/буде вже наперед визначено? Я відповім що ні, бо окрім душі в людині є ще розум і якщо душа це набір певних прагнень та схильностей то користуючись розумом людина якраз може оцінити які з ци прагнень добрі, які ні, що їй робити варто, а що не варто. І крім цього, завдяки розуму людина може розвивати та культивувати в душі ті якості які будуть для неї корисними. І власне в цьому для мене, напевно, полягає зміст життя — реалізувати ті хороші задатки які в мені вже є, на користь суспільства/людей/життя/абощо, тобто бути корисним. І старатися розвивати якомога більше добрих та корисних схильностей яких в мене ще немає. Тобто, узагальнюючи, особисто для мене життя це еволюція душі.
З розуму і душі, я вважаю, складається свідомість людини. А пошук того що таке свідомість та кваліа, де вони знаходяться, що, як та чому на них впливає — це крайові питання філософії, нейро та когнітивних наук і, поки що, людство, судячи зі всього ще далеко до знаходження відповідей. Проте, прогрес є, і якщо ще пару сотень років тому якась знатна персона могла вважати що свідомість міститься в серці чи печінці то зараз ми вже однозначно впевнені, що вона все ж в мозку і навіть говоримо про те щоб оцифрувати свідомість і перенести її на інші носії.
Anna цікаво було б дізнатися чому ви схиляєтесь до того що найбільше значення в цьому питанні мають саме гени?
На МОЮ думку – це все біхевіоризм – те що пояснює поведінку людини. Отже, на 99% – ОТОЧЕННЯ. 1% це вроджені патології психіки. В генах закладені інстинкти для життя та виживання, але ніяк не її характер та схильності до певних дій, це давно бородатий міф, ще від наших батьків та бабусь. Не хочу наводити теоретичні приклади і розпинатись текстом як п. Юра. Прошу подивитись відео, та й послухати на фоні, що кажуть спеціалісти та теоретики в цій області, адже людська поведінка та психологія – це те що мало вивчене, через те що мозок важко вивчати, як формуються думки, чому за певних обставин ми діємо так а не інакше і так далі. Для мене авторитетом біопсихології є Роберт Сапольський. https://www.youtube.com/watch?v=ik9t96SMtB0 – ось його початковий курс біології поведінки людини.
Як мені сказав один мудрий хлопчина: “Ти – це відображення 5ти людей які тебе оточують.”
Не впевнений шо дослівна цитата, але суть передав)
Я думаю ШО все впливає, причому рівноцінно. В наших генах дуже багато запрограмовано, наприклад любов до алкоголю) А з відповідною компанією ти вже реалізовуєш свою програму.
А може і ні, наприклад якшо взяти якусь дитину з інтернату в якої батьки наркомани але забрати її з самісінького дитинства в якусь нормальну сімю, не факт ШО вона стане наркоманом також, але то залежить від виховання і оточення, тому кажу ж, все взаємоповязано.
Спорт, людину формує спорт!
Все впливає,але усе ж таки,сама золота людина у поганому оточення може стати справжнім бидлом.